“Навіть не пробуйте лікуватись таблетками!”
Лікар Антон Мовчан своїм пацієнтам не приписує жодних пігулок та уколів, навпаки — радить їх повикидати!
Дехто з пацієнтів, почувши такі дивні рекомендації, розвертається та йде геть. Але за якийсь час повертається знову до завідувача відділення нетрадиційної медицини Хмільницької райлікарні.
...Щойно від Мовчана вийшла остання пацієнтка — літня жінка. Кілька тижнів її мучив біль у лівій руці, аж допоки та не набрякла і перестала діяти. Медикаментозна блокада, що призначають у таких випадках, ефекту не давала, і жінка звернулась до Мовчана. Сеанс голкотерапії тривав 4 години. Після того рука стухла, біль минув.
— Я починав як звичайний терапевт, — розповідає лікар Мовчан. — Старався впроваджувати у свою практику всі найсучасніші засоби. Але особливого результату не було. Пігулки лише знімали симптоми чи давали тимчасове полегшення. Природно, я почав задумуватись, чому так і де альтернатива традиційному лікуванню? У результаті прийшов до необхідності лікувального голодування й упродовж 20 років призначаю його пацієнтам у своєму відділенні.
Але постало питання: а що далі? Якщо людина повертається потім до звичного укладу життя, який призвів до хвороб, то результат від лікувального голодування не буде тривалим. Отже, треба розробляти систему оздоровлення. Тож моя система включає організм на самозцілення.
— Але як?
— На це питання кілька тисячоліть тому дали відповідь східна медицина і наша, народна.
Ось у мене недавно був пацієнт, який роками мучився від порушення серцевого ритму. Його стан був уже такий, що доводилось лягати в реанімацію. Перед тим, як поставити чоловікові п'явки на точки, що проектуються в ділянці серця, я заміряв пульс — 160 ударів за хвилину! Додатково до процедури гірудотерапії зробив йому ще акупунктуру спини. І частота серцевих скорочень у нього нині в межах 70 ударів.
Бо головний ефект від п'явки — не у кровопусканні, а саме в складі її слини. В організм за один сеанс впорскується понад сто біоактивних препаратів! Клінічно це виражається у швидкому зникненні серцевого болю, ліквідації набряків, відновленні порушеного кровообігу головного мозку й інших органів.
— Отже, напрацювання нетрадиційної медицини уможливлюють життя без медикаментів?
— У переважній більшості випадків саме так. Вважаю, що за цими напрямами майбутнє медицини.
Ось 2002 року до мене звернувся чоловік, хворий на меланому. Це та форма раку, коли на людині наші лікарі стовідсотково ставлять хрест. Чоловік уже переніс три операції — одну на обличчі та дві у пахвинних ділянках. Далі, втративши віру в лікарів, вдався до народної медицини. Перепробував усе, що йому радили. Тобто діяв, як кажуть, методом “тицяння”, а основи ж не було. Продіагностувавши його, я зрозумів, проблема — у поганій роботі кишківника. У нього вже навіть позивів не було на випорожнення, тому запустити товстий кишківник надзвичайно складно. Нам це вдалось зробити упродовж двох років. Двічі він під моїм наглядом голодував по десять днів, пройшов курс лікування рефлексотерапією, але головне — треба було розробити харчовий та руховий режими, аби надалі організм працював без збоїв.
Онкологія не виникає на порожньому місці, вона розвивається десятиліттями. Починається з дрібних “поломок” — аденоїди, поліпи, камінці, фіброматоз матки в жінок і аж потім іде “онко”. Як правило, в основі — погана робота кишківника, спричинена нашим харчовим режимом.
Проблема сучасної медицини в тому, що вона замкнулась на медикаментозному лікуванні й кульгає стосовно системного підходу. До речі, як і альтернативна медицина. Нині порад — тьма. А система оздоровлення — рідкість. У мене були пацієнти, насамперед з онкологією, які назбирали цих порад цілі гори й далі збирають, а як їх звести докупи, не знають. І якщо пробувати все потроху, нічого не вийде.
— Українці їдять щось не те?
— Та в нас святковий стіл щодня! Відсутність культури здорового харчування — біда українців. Натомість в Японії правильну їжу і харчування вважають одним із найбільш витончених духовних мистецтв. А в монастирях буддистської церкви дзен-наука правильного харчування має силу вищого закону. Чому? Тому, що ще древні мудреці та цілителі знали: що їмо, те й маємо.
— А ще древні казали: лікарю, зціли себе сам. Іншими словами, людина, яка не вміла допомогти собі, не мала права лікувати інших. Натомість сучасні лікарі не здоровші за своїх пацієнтів...
— Стосовно себе скажу, що дотримуюсь тієї системи, яку рекомендую своїм пацієнтам. Інакше просто неможливо.
Приходить до мене на прийом жінка і скаржиться, що 12 років живе на гіпотензивних препаратах та кардіостимуляторах. Ковтає їх жменями, а вони допомагають дедалі рідше. Коли я їй запропонував відмовитись від медикаментів і жити без них, вона не повірила, що таке можливо. Поцікавилась, на який подвиг має піти. Я сказав, що для початку треба вставати о п'ятій ранку. О ні! Вона — “сова” і не зможе так рано підводитись. Я сказав, що теж вважав себе “совою”, але ось уже кілька десятиліть живу за новим режимом.
Підйом о п'ятій, ранкова пробіжка підтюпцем, перед пробіжкою — обов'язково кілька ковтків води. “Чому треба вставати саме о п'ятій ранку?” — запитала мене пацієнтка. А тому, що кожен орган живе за своїм біоритмом, має свій меридіан енергетичної активності. Дві години максимуму, а далі 14 годин мінімуму. Отже, цей максимальний пік активності навіщось потрібен? Адже це й пік функціональної активності. З п'ятої до сьомої ранку максимальна активність товстого кишківника. Тож хочеш мати регулярне випорожнення, живи в унісон зі своїм кишківником.
Вставай уранці й рухайся. Пролежиш-проспиш — кишківник свою головну функцію з виведення шлаків не виконає. А далі із сьомої до дев'ятої пік активності шлунка. Можна дозволити собі легкий сніданок. Потім — пік активності підшлункової залози. Тож вона має вже щось перетравлювати — білки, жири та вуглеводи. Із 13-ї до 15-ї пік активності тонкого кишківника. Там уже відбувається засвоєння усіх поживних речовин. От на цьому закінчуються піки активності травної системи. Єдина підстраховка — 21—23 години. Людині, котра працює у нічну зміну, можна щось перекусити. Але перевантажувати травну систему не слід.
Основу харчування складають каші й овочі, рідко — риба. Послухала мене пацієнтка, недовірливо скривилася й пішла. А за кілька місяців повернулась: “Лікарю, я готова працювати за вашою системою і бути такою ж енергійною та легкою, як ви”. І от уже третій місяць ця жінка живе без пігулок.
Людмила МРАЧКОВСЬКА, фото автора та Ярослава СТАНЧАКА
„Експрес” № 85 (5871) 4 — 11 серпня 2011 року